Наша вездеходівська казкова норвезька подорож.

«Но если все будут смотреть на мир таким, каким он есть,
кто будет смотреть на мир таким, каким он должен быть?»

Дон Кихот

            Ми були в Норвегії. Так, тепер я з впевненістю можу сказати ми були в Норвегії. Ми відчували подих гір і стрімкий вир річок, бачили небо та чули спів птахів, ми насолоджувались зорями та мріяли про новий світ.

            А ще перед початком подорожі я думала, що буде так важко, що я буду чекати кінця гірської частини з нетерпінням, і що тільки в містах можна побачити справжню країну. От безглуздя. Коли ми після дев’яти днів походу спускались з гір і я побачила першу машину, на очі навернулися сльози. Це відчуття, певно, добре знайоме тим, хто ходить в гори. Тепер воно знайоме і мені. 

01


Collapse )

наша подорож (Дрезден 2012)

місто яке мене особисто вразило найбільше. повністю відбудоване і відреставроване. від архітектури - від захвату крутиться голова. тільки уявляю собі як можна підняти заново повністю знищене під час війни місто - аж мурашки біжать. картинна галерея, музей старовинної зброї, музей фарфору -це щось неймовірне. там треба побувати!
http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/2012_18.html
1246285637

Путевые заметки журналиста (миниатюры)

…Поездка в страны Магриба  была чудной: Северная Африка, непривычные исламские страны, колорит и экзотика, особенно если сравнивать с Европой. Группа журналистов подобралась веселая, но великовозрастная, поэтому сразу как-то развалилась на микрогруппки. Старый город в арабских странах называется традиционно "Медина", а именно здесь - сосредоточие лавок и лавчонок, кучи всякого старья, место которому - на помойке, магазинчики, где сравнительно недорого можно кутить все что угодно, особенно - милые сердцу путешественника "СУВЕНИРЫ" - ( в принципе - никому не нужную фигню, но если не привезешь на родину и не подаришь друзьям-знакомым, значит - жлоб и вообще нехороший чел, редиска :))) 

конкурс_трофимов





Collapse )


У гостях у Міжрічинському РЛП

За фахом і покликанням я – археолог. Це майже дослівна цитата з концерту Андрія Івченка – мого земляка, археолога, барда. Так він сказав на концерту у Донецьку перед тим, як зачитати тост на честь Дня археолога.

Отже, моє літо (і не тільки літо) проходить в археологічних експедиціях.

Цього літа я попрацювала заступником керівника археологічної експедиції Донецького національного університету і Донецького обласного краєзнавчого музею на багатошаровому поселенні хутір Щербаков, що на березі Кривокоського лиману; побувала у спортивно-оздоровчому таборі Львівського національного технічного університету «Львівська політехніка», який займався розкопками палеолітичної стоянки Великий Глибочок-ІІІ на Тернопіллі і попрацювала в археологічні експедиції Донецького національного університету у Стильській печері на Донеччині.

конкурс_карпати





Collapse )

наша подорож (краків-вроцлав)2012

відеокліп про наше перебування в них на цьому відео. краків нам сподобався своїми легендами ( памятник вогнедихаючому дракону та кістки дракона перед входом у церкву - це щось неймовірне!) а вроцлав своєю екстравагантністю - великою кількістю маленьких але дуже цікавих памятників , скульптур і т.д.
http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/2012_16.html
6612-dragon-silhouette-krakow-poland

египет весна 2012

весна - квітень. хургада - готель - десерт роуз.незважаючи на те що 80% всіх знайомих нас відмовляли від цієї поїздки ( війна, змії, хижаки морські і т.д. - чого ми там так і не побачили) ми поїхали. і лишились задоволені поїздкою. площа готелю реально величезна, радувала штучна лагуна з морською водою. ми купили номери з видом на море - і тому харчувались у окремому віп ресторані - і це дуже дуже великий позитивний факт. екскурсії цікаві ( луксор, в пустелю, в море до коралів) - побачите на відео. хоча корали на пляжі готелю мені набагато гарніші ніж на морі, і рибок різних там було більше. одним словом відпочили добре, але знову туди чомусь не тягне.....

http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/2012.html

Desert_Rose_6
tov_tob
  • tov_tob

Боржава



Боржава или Полонина Боржава - горный массив в Закарпатской области с длинным хребтом, протянувшимся на десятки километров. В этом чудесном месте мы были на одних из июньских выходных и, в общем-то, эта поездка была первой частью подготовки к недавней поездке в Норвегию. Основной целью путешествия было попробовать свои силы в пешем горном походе для тех, кто шел первый раз, понять, что нужно докупить из снаряжения, обсудить все возможные организационные вопросы по Норвегии и, в конце концов, просто познакомиться, т.к. многие участники похода между собой раньше не были знакомы :) Потом в июле был и второй подготовительный поход по кусочку Киевской области, но та поездка уже не была такой яркой и насыщенной красивыми пейзажами, как в Карпатах.

Collapse )

поїздка в лумшори (лікувальні чани)

разом з колегами по роботі було організовано невеличку туристичну подорож. зупинки були в таких місцях - водоспад сколівські бескиди, свалява, лумшори ( лікувальні чани ), ужгород ( замок та обід в прикольному ресторануику - деца у нотаря-), мукачево (замок паланок), берегово( купальні термічні). як це все проходило, дивыться тут.фотозвыт у вигляды слайд-шоу.
http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/blog-post.html
31031762

дубно-кременець-борщів-кривче

дубно(замок) - кременець (гора бона - руїни замку) - борщів ( тут ми були на весіллі) - кривче ( кришталева печера ) - джерело св. анни.
цей маршрут ми проїхали дуже комфортно всього за 2 дні - субота і неділя) відстані не дуже великі. в дубно дуже гарний замок , добре зберігся - але дещо засмутило відношення працівників музею - таке враження що ми їм там заважали, але і без їхньої допомоги там можна побачити дуже багато цікавого.
у кременці на горі до нас підійшов старший мужчина , який почав нам розказувати супер цікаві історичні моменти як кременця , так і замку - робив він це професійно і за власною ініціативою. він нам дуже сподобався - і тому звичайно ми дали йому винагороду.
у борщові ми гуляли на весіллі та ночували. невеличке містечко, до речі дуже гарна церковка в якій проходило вінчання.
кривче - це бомба - після того як ми вийшли з печери , мої діти сказали , що вони тепер хочуть побувати у всіх печерах україни.
по дорозі назад зіїхали до джерела святої анни. але про нього скорше за все ви вже знаєте.
 як це відбувалось - дивіться тут. фото слайд-шоу.
http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/2012_13.html
300px-Castle_in_Dubno_Ukraine

Нагуєвичі— казковий сон про Франка

Цього літа на власний сором я зрозуміла, що на батьківщині автора, якого я надзвичайно люблю я досі не була. Мова йде про Івана Яковича Франка, людини абсолютно про європейського мислення, яка зачаровує своїм поглядом на нашу державу. Але для того, щоб краще зрозуміти психологію людини, треба поїхати  у місця, де вона народилася. Тому моя мандрівна і кочівна душа знову направилася у мандри до славного селища Нагуєвичі на Львівщину.гладка_ав



Потяг мчав зі свистом, а ми з моєю подругою вже малювали в уяві картинки місцевості. Знали. Ми, що Нагуєвичі –це передгірська частинка Львівщини, надзвичайно мальовнича та різнотравна, недарма Франко описував свою батьківщину завжди з такою любов’ю.  Ми звичайно не могли не розпочати філософські розмови, бо наша Укрзалізниця видно цьому дуже сприяє. Аж раптом. Придившись до людей ми зрозуміли, що вони також їдуть з в Нагуєвичі, бо окрім звичайного зацікавлення місцем, там ще мав відбуватися етнічний фестиваль «Франко- фест». І ось весь вагон почав сміятися, побачивши рідні душі. Така собі етнічна окупація.

Прибувши до Нагуєвичів ми були вражені красою природи довкола.  Це неймовірні  поля з такою кількістю трав, що їхній аромат вдаряє у голову, ніби львівська кава. Десь на обрії було помітно початок гір, а зовсім поруч зберігся старезний дубовий лісочок, де нині пролягає відома стежка Івана Франка.

Мою увагу привернув старенький дуб, який ніби зморшкуватий дідусь спостерігав за своїми онуками- односельчанами. Виявилось, це улюблений дуб Івана Яковича, він частенько сидів під ним і думав. Не дивно, що на папері народжувалися воістину унікальні речі.

Поруч з полем,  де ми поставили намети невеличка річечка, особливістю її є велика кількість глини, тому після спеки потрапляєш, ніби у лікувальні вани. Водичка завше прохолодна, а попід водою ростунь кручені верби. Ідилія.

Протез  річки воду питии було страшнувато і рушили ми шукати якийсь дивовижне джерело, яке знаходиться просто у лісі. Пригоди почалися з самого початку, бо жодна жива душа не знала, де він і надсилала нас у різні боки та нарешті ми зрозуміли напрямок, куди йти. Шлях дійсно був через ліс, згодом через безмежні чорничні та малинові галявини, і от—мета. Уявіть сонячна галявини, ніби з казки про Білосніжку, зелена травичка ,посередині невеличка деерев'яна капличка, в якій може зупинитися кожен, бо є невеличка кімната для ночівлі, довкола будиночку квіти та образи святих.  Просто в капличці колодязь, з якого ідеально чиста джереальна вода подається назовні. 

Отець надзвичайно береже воду, аби туди не кидали монетки, не засмічували. Але користуватися цим дивом можуть усі охочі. Для нас з моєю подругою джерело стало справжні оазісом—вода мала особливий смак та освіжала.

Поверталися щасливі та оновлені, вирішили піти через поле, де росли величезні соняшники і відкривалася панорама на довколишні території. Враження, ніби якийсь всесвітній художник вирішив намалювати  ідеальну картину.

Звичайно, що ми ходили і до садиби Франка, де є його особисті речі—книги, рушники, жупан,-- усе пахне  старовиною. У мене усі ці предмети побутуу викликають щре захоплення. У них сховано стільки контекстів, стільки людських історій, емоцій.

У Нагуєвичах живе особливий народ, вони настільки гостинні, настільки відкриті. Для них неважливо, хто там за що чубиться у парламенті, бо їхня цінність—це краса, яка їх оточує, це звук півнів, які будять зранку, це аромат паленої трави на полі, це величезні гриби у Франковому лісі. Ці люди володарі світу. Правдиві і відкриті до спілкування з природою.

Ми багато гуляли вечорами, насолоджувалися симфонією цвіркунів коло намету та робили немйовірно смачну каву з прянощами, якою пригощали усіх, хто приходив до нашого намету, зокрема й музикантів з «Франкофесту».

Ще багато можна розповідати про нагуєвичі, про ту унікальну спадщину, яку береже місцеве населення, про надзвичайно смачне домашнє молоко і відкриті усмішки місцевих жителів, та от ми експромтом вирішили чкурнути ще й  у Львів і вечір літнього дня ми зустріли вже у столиці кави та левів.